Антибіотики і пробіотики

Відкиньтеся в кріслі, закрийте очі. Уявіть, що антибіотиків не існує, ще не придумали. Скільки людей померло б від воєн, від пологів або просто так, від безглуздої рани? Мінімум сотні мільйонів – впадіть зі стільця.

Спасибі Александру Флемінгу і науці XX століття за винахід. Антибіотики, на пару з вакцинами – основні медичні причини збільшення середньої тривалості нашого життя.

Про вацинацію вже писав. Розвінчаємо тепер страх перед антибіотиками.

Сільська ідилія

Так вже вийшло, що я завжди жив у місті. Звичайно, певний час проводив і в різних селах у родичів або друзів. І в Вірменії у дитинстві, і в Україні. Так-так, корову бачив, доїв її, навіть пас (одну і пів години). Загалом, міська я людина.

В цьому році, виїжджаючи з Києва в райони Чернігівської області в складі дитячої імунологічної бригади (проект РАПІД), остаточно для себе підтвердив одну думку.

У великих містах, швидше за все через кращий доступ до інтернету, а також відсутність худоби і польових угідь, батьки можуть читати про здоров’я своєї дитини більше, ніж у селах і райцентрах. Думаю, що це основна причина того, що:

• у великих містах більше відмов від вакцинації, ніж в районах;
• у великих містах також більше бажаючих щепитися додатково, ніж в районах;
• у великих містах більше страху перед антибіотиками (“а може не треба йому цього 123-циліну?!”), ніж в районах;
• у великих містах більше бажаючих продовжити антибіотикотерапію до максимального дня, ніж в районах.

Взаємовиключних думок в містах більше. У селах все стабільно і спокійно, і лікареві, до речі, довіряють більше.

Можливо я не правий. Але думка така самостверджується, бо набираю цей текст в суботу вранці після прийому в клініці. І одна дитина тільки що вакцинувалася від ротавірусу (додаткове щеплення поза українським календарем щеплень), а іншій з ГРВІ (температура, соплі і бронхіт) не призначив антибіотик.

Так от, ми, як лікарська імунологічна бригада, оглянули в містечку Прилуки кілька десятків дітей з підозрою на вроджений імунодефіцит. Після чого розговорилися з начмедом дитячої лікарні. Вона розповіла, що відмов від щеплень в районі майже немає: лікар сказав – пацієнт виконав. Але ніяк, каже, не можуть пацієнти без різних пробіотиків при антибіотикотерапії. На наше “Чому?” відповідь була: “Бояться. Та я й сама часто призначаю, деякі ж антибіотики досить потужні.”

І тут ми розповіли про хронічну грунулематозну хворобу.

Хронічна гранулематозна хвороба

ХГХ – один з трьох сотень первинних (вроджених) імунодефіцитів. Особливістю ХГХ є порушений процес фагоцитозу в імунних клітинах. Тобто нейтрофіли (палички і сегменти з аналізу крові – це і є нейтрофіли) не можуть перетравити деяких мікробів. Коли в організм потрапляє такий мікроб, захисні клітини проковтують його, але знищити не можуть, самі гинуть. Утворюється багато гною (померлі нейтрофіли). Серед таких організмів є й дуже поширені: стафілокок, туберкульозна паличка і грибок аспергіла.

Дитина з ХГХ після народження не вилазить з гнійних отитів і синуситів, гнійників шкіри, гнійних лімфаденітів, остеомієлітів, гнійних абсцесів. Привіт дитячим хірургам. А туберкульоз (будь-якого органу) або аспергільоз (легень, мозку) часто закінчуються смертельним виходом.

Хвороба рідкісна, але не настільки, як вам здається. У минулому році я вів в стаціонарі одночасно 2-х дітей з хронічною гранулематозною хворобою. Лежали в одній палаті, мамам було про що поговорити.

Шанси на повне вилікування з’явилися недавно, описаний позитивний ефект пересадки кісткового мозку. Але не всі погоджуються, хоча і МОЗ України платить за такі операції за кордоном. Усе ж шанси не стовідсоткові.

У будь-якому випадку, або протягом всього життя, або до пересадки кісткового мозку, дітям з хронічною гранулематозною хворобою потрібно постійно приймати половину дози різних антибіотиків. Для профілактики. Один місяць одні антибіотики, інший – другі, потім знову перші. І не забути про протигрибкові препарати проти аспергіл. Якщо незважаючи на таку профілактику з’явилося ускладнення – вже не пів дози та багато препаратів. Вилікували ускладнення – знову пів дози 1-2 антибіотиків плюс протигрибковий. І так весь час.

До чого я все це? Уявіть, стільки антибактеріальних препаратів. І без пробіотиків, без пребіотиків, без еубіотиків, щоб нібито “відновити кишечник”. Жодного такого “відновника”, які впарює вам реклама. Дисбактеріозу не існує, це ще один радянський міф. Звичайно, кишкова флора дітей з ХГХ, м’яко кажучи, змінена. Але будь-яких порушень з боку шлунково-кишкового тракту у них не спостерігається – назло всім рекламодавцям “корисних бактерій”.

Дітям з первинними імунодефіцитами взагалі “корисні бактерії” протипоказані, але це вже зовсім інше.

Хто винен?

Усі. І, можливо, ви.

Що робити?

1. Антибіотики – приймати тільки за призначенням лікаря.
2. Якщо ви прямо бачите, що йде безпричинне призначення антибіотиків, запитаєте, чому так.
3. Еу-, пре-, пробіотики – в ракурсі лікування інфекцій невеликий їх відсоток має лише мікроефекти, більша їх частина не мають доказів ефективності або має докази нееффективності.

Лікуйтеся правильно і будьте здорові!