10 запитань педіатрам про імунну систему

Раніше кожний лікар особисто осягав усю медицину як одну науку. Крім того, раніше лікар нерідко був одночасно ще й вченим, письменником, філософом. Так було аж до кінця XIX – початку XX ст. З розвитком медицини багаж знань та вмінь для однієї людини ставав занадто важким, виникли і виникають вузькі спеціальності. Дитяча імунологія – наука відносно молода.

У травні 2016 року відбувся лікарський симпозіум з міжнародною участю “Діагностика первинних імунодефіцитів на різних рівнях надання медичної допомоги дітям” в рамках Центрально-Східноєвропейського проекту J Project. Це щорічний захід, організовується за ініціативи кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П.Л. Шупика та Всеукраїнської асоціації дитячої імунології. Конференція щороку проводиться в різних містах, маючи на меті просвітницьку роботу щодо первинних імунодефіцитів серед педіатрів, сімейних лікарів, неонатологів. Цього року симпозіум був 12-м по рахунку в Україні, проходив у Чернівцях.

Ще в Києві лікарі-організатори продумували програму конференції. І ми вирішили на початку заходу задати присутнім лікарям 10 питань про власне первинні імунодефіцити і про основи імунології. Пройшло кілька місяців, і, створивши цей сайт, я відшукав у ноутбуці аналіз запитань та вирішив поділитися.

Було опитано понад 100 лікарів. Але відповіді дитячих імунологів завідомо не враховувалися. Ми хотіли побачити, наскільки лікарі-неімунологи, які мають справу з дітьми, розбираються у питаннях імунології. І взагалі, чи має сенс сама конференція як просвітницький захід. Щоб уникнути вгадування, у всіх питаннях був варіант відповіді “не можу відповісти”.

Вибірка опитаних: 62 анкети. Педіатри ~50%, сімейні лікарі ~30%, також дитячі інфекціоністи, дитячий кардіолог та хірург.

1. Який з перелічених органів імунної системи належить до центральних?
Кістковий мозок
Лімфатичний вузол
Селезінка
Пейєрові бляшки

Правильна відповідь позначена зеленим кольором, неправильні – різними відтінками червоного, сірий колір – не можуть відповісти.

Перше запитання пройшло добре.

2. Який клас імуноглобулінів свідчить про гострий перебіг інфекційного процесу?
Ig A
Ig G
Ig M
Ig D

Майже половина лікарів не знає вірної відповіді про імуноглобуліни. Чернівецькі лікарі нічим особливо не відрізняються від чернігівських, київських чи інших. Можна впевнено припустити, що схожа ситуація наявна в будь-якому регіоні країни, а може і сусідніх країн.

Стає зрозуміло, чому до сих пір виставляють діагнози “хронічної інфекції” Епштейна-Барр чи цитомегаловірусу, беручи за основу лише позитивні аналізи IgG, а потім місяцями і роками лікують неіснуючу хворобу.

3. Що таке первинний імунодефіцит?
Стан, що розвивається при порушенні раціонального харчування
Генетично детерміновані аномалії імунної системи
Стан імунної системи, який є наслідком частих гострих респіраторних захворювань
Стан, що є наслідком тимомегалії

Питання вже не загальне, а специфічне, про первинні імунодефіцити. Добре, що така велика частка дитячих лікарів знає, що це генетичні аномалії. Проте є ложка дьогтю – серед трьох неправильних відповідей переважає варіант про часті респіраторні захворювання. Тобто самі лікарі невірно вважають, що часті ГРВІ і бронхіти – це впав імунітет. Впав і розбився. Тепер як підняти імунітет? А потім дивно, чому кожна бабуся біля під’їзду говорить, що треба піднімати імунітет, бо у внуків знову нежить. Насправді на респіраторних інфекціях імунна система тренується. 10 разів захворіли на ГРВІ і 10 разів видужали протягом тижня – хіба це імунодефіцит?

4. Які первинні імунодефіцити зустрічаються найчастіше?
Дефіцити антитілоутворення
Комбіновані імунодефіцити
Автозапальні захворювання
Дефекти фагоцитозу

Ще складніше питання, в цьому розбираються лише імунологи. Відповіді очікувані, все нормально. Ідем далі.

5. Чи збільшення розміру тимусу (тимомегалія) є ознакою імунодефіцита?
Так. Супроводжується вродженим імунодефіцитом
Ні

Тільки половина. Не раз бачив діагнози з різних міст, коли до основного діагнозу дописаний супутній: тимомегалія такого-то ступеня.

Великий тимус – прерогатива дітей, тим паче немовлят. З віком тимус зменшується. Тимомегалія можлива, але це дуже і дуже рідкісне явище. А згадані лікарі грудного віділення ставлять тимомегалію майже усім немовлятам.

6. Як називається імунодефіцит, в основі якого лежить так звана «слов’янська мутація»?
Синдром Ді-Джорджі
Синдром Незертона
Синдром Ніймеген
Хвороба Брутона

Опитувані лікарі чесно відповіли, що не знають. Саме такі питання розглядалися на конференції. Такі діти можуть бути серед їх пацієнтів.

7. Який з перелічених мікроорганізмів викликає захворювання лише у імуноскомпрометованих хворих?
Пневмокок
Ентеровірус
Вірус грипу
Пневмоциста

Що ж, все вірно. Може вся ця критика даремна. Але отой “імунітет, що періодично падає”, оті імуноглобуліни – ну якось неприємно. Хоча про пневмоцистну пневмонію впевнено знають. І це добре для дітей.

8. При розвитку якого з перелічених захворювань потрібно запідозрити імунодефіцит?
Аспергільоз головного мозку
Гостра кишкова інфекція
Синдром Кавасакі
Часті обструктивні бронхіти

Наступне специфічне запитання. Правильна відповідь не очікується в лідерах. Але знов перевага частих бронхітів. Чомусь склалася така думка в суспільстві, що якщо часті бронхіти і ГРВІ – імунітет “падає”. Невірна думка.

9. Який з перечислених методів лікування не застосовується у пацієнтів з імунодефіцитом?
Трансплантація кісткового мозку
Інфузія внутрішньовенного імуноглобуліну
Імуностимулююча терапія
Антибіотикотерапія

Питання професійно вузьке. Підтверджується необхідність просвітницької роботи.

10. Які з цих симптомів з найбільшою вірогідністю свідчитимуть про імунодефіцит?
Пелюшковий дерматит
Молочниця на грудному вигодовуванні в перші місяці життя
Повторне виділення Candida albicans у випорожненнях
Рецидивуюча молочниця у дітей грудного віку

Тут графік відповідей на хорошому рівні.

Це було останнє запитання. Подяка всім лікарям, хто відвідав конференцію. Провести таке ж анкетування після виступів та доповідей не вдалося, аналіз показав би кращий результат. Висновки за вами.

Питання підготувала: Марія Тесленко.
Редагування під керівництвом проф. Людмили Іванівни Чернишової: Федрір Лапій, Анастасія Бондаренко, Юрій Степановський, Анна Гільфанова.
Аналіз: Степан Бегларян.