Вакцинація подорожуючих

Збираючись на відпочинок в інші країни, поцікавтеся, чи не потрібна обов’язкова імунізація для захисту вашого здоров’я. В одних країнах водяться ведмеді, в інших – ягуари, ще в інших – слони та жирафи. Так само кожна країна може бути небезпечною щодо тих чи інших захворювань. І якщо існує вакцина проти якоїсь із цих хвороб, ваша країна або країна, куди ви збираєтеся, скоріше всього буде вимагати таку вакцинацію. Це явище має назву “вакцинація мандрівників” або “вакцинація подорожуючих”.

Нижче наводжу для вас інформацію:

• про графік вакцинації проти таких хвороб,
• про регіони, при відвідуванні яких варто попередньо захиститися,
• про деякі з цих хвороб, які в наших краях не зустрічаються.

Вакцинація подорожуючих – графіки та інтервали

Вакцина	Торгова назва (виробник)	Вік	Доза	Шлях введення	Інтервали між дозами	Ревакцинація
Холерна вакцина CVD 103-HgR	Vaxchora (PaxVax)	18–64 р.	100 мл (відновлена)	через рот	однократно	ні
Гепатит A, інактивована вакцина	Хаврікс / Havrix (GlaxoSmithKline)	1–18 р.	0.5 мл (720 од. ELISA)	внутрішньом’язево	0, 6-12 міс.	ні
–	–	≥19 р.	1.0 мл (1440 од. ELISA)	в/м	0, 6-12 міс.	ні
–	Vaqta (Merck & Co., Inc.)	1–18 р.	0.5 мл (25 U)	в/м	0, 6-12 міс.	ні
–	–	≥19 р.	1.0 мл (50 U)	в/м	0, 6-12 міс.	ні
Гепатит B, рекомбінантна вакцина2	Енджерікс-B / Engerix-B (GlaxoSmithKline)	0-19 р.	0.5 мл (10 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 6 міс.	ні
–	–	0-10 р. (прискорено)	0.5 мл (10 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 2 міс.	12 міс.
–	–	11-19 р. (прискорено)	1 мл (20 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 2 міс.	12 міс.
–	–	≥20 р. (первинно)	1 мл (20 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 6 міс.	ні
–	–	≥20 р. (прискорено)	1 мл (20 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 2 міс.	12 міс.
–	Recombivax HB (Merck & Co., Inc.)	0–19 р. (первинно)	0.5 мл (5 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 6 міс.	ні
–	–	11–15 р. (прискорено)	1 мл (10 мг HBsAg)	в/м	0, 4-6 міс.	ні
–	–	≥20 р. (первинно)	1 мл (10 мг HBsAg)	в/м	0, 1, 6 міс.	ні
Гепатит A, гепатит B, комбінована вакцина	Твінрікс / Twinrix (GlaxoSmithKline)	≥18 р. (первинно)	1.0 мл (720 ELU HAV + 20мг HBsAg)	в/м	0, 1, 6 міс.	ні
–	–	≥18 р. (прискорено)	1.0 мл (720 ELU HAV + 20мг HBsAg)	в/м	0, 7 міс. і 21-30 д.	12 міс.
Японський енцефаліт, інактивована вакцина	Іксіаро / Ixiaro (Valneva)	≥17 р.	0.5 мл	в/м	0, 28 д.	≥1 р. після первинної серії3
–	–	3-16 р.	0.5 мл	в/м	0, 28 д.	очікується оцінка FDA
–	–	2 міс.-2р.	0.25 мл	в/м	0, 28 д.	очікується оцінка FDA
Менінгококова полісахаридна кон’югована на дифтерійному анатоксині вакцина (MenACWY-D)4	Менактра/Menactra (Sanofi Pasteur)	9–23 міс.	0.5 мл	в/м	0, 3 міс.	при постійному ризику5
–	–	2-55 р.	0.5 мл	в/м	однократно
Менінгококова олігосахаридна кон’югована на дифтерійному анатоксині CRM197 вакцина (MenACWY-CRM)4	Менвео/Menveo (GSK)	2-12 міс.	0.5 мл	в/м	0, 2, 4, 10–13 міс.	при постійному ризику5
–	–	7-23 р.	0.5 мл	в/м	0, 3 міс. (при цьому друга доза вводиться на другому році життя)
–	–	2-55 р.	0.5 мл	в/м	однократно
Менінгококова полісахаридна вакцина (MPSV4)	Menomune (Sanofi Pasteur)	≥2 р.	0.5 мл	підшкірно	однократно	при постійному ризику6
Поліомієлітна вакцина, інактивована (ІПВ)	Ipol (Sanofi Pasteur)	≥18 р.	0.5 мл	п/ш або в/м	однократно, якщо виконані всі дози дитячого віку	повторні бустерні дози можуть знадобитися при відвідуванні країн, де є вірус поліомієліту
Сказ, рабічна вакцина	Imovax Rabies (Sanofi Pasteur)	будь-який	1 мл	в/м	первинна серія: 0, 7 д. і 21 або 28 д.	постконтактна серія залежить від наявності або відсутності первинної вакцинації
–	RabAvert (Novartis)	будь-який	1 мл	в/м	первинна серія: 0, 7 д. і 21 або 28 д.	постконтактна серія залежить від наявності або відсутності первинної вакцинації
Тиф черевний, жива атенуйована вакцина	Vivotif (PaxVax)	≥6 р.	1 капсула7	через рот	0, 2, 4, 6 д.	повторити первинну серію через 5 р.
Тиф черевний, Ві-капсулярна полісахаридна вакцина	Тифім-Ві / Typhim Vi (Sanofi Pasteur)	≥2 р.	0.5 мл	в/м	однократно	2 р.
Жовта гарячка / жовта лихоманка	Стамарил / Stamaril, YF-Vax (Sanofi Pasteur)	≥9 міс.8	0.5 мл	п/ш	однократно	не рекомендується для більшості випадків0

Дані Центрів контролю та профілактиці захворювань (CDC) США

Деякі з хвороб, які варто знати подорожуючим

Холера

Гостре діарейне захворювання, яке при відсутності лікування може призвести до смерті через кілька годин. Щороку — 1,3-4 млн. випадків, 21-143 тис. смертей. Інкубаційний період — 12 год-5 днів. Безсимптомне інфікування призводить до повторного забруднення середовища, води.

У більшості інфікованих симптоми відсутні або легкі, достатньо лікування розчинами оральної регідратації. Важкі випадки вимагають внутрішньовенних вливань та антибіотикотерапії.

У регіонах з високими ризиками зараження необхідний контроль якості води, а вакцинація — лише як додатковий захід профілактики.

Холера може носити як ендемічний, так і епідемічний характер.

У XIX ст. холера поширилася по всьому світу зі свого первісного резервуара в дельті річки Ганг в Індії. Надалі відбулося 6 пандемій, які забрали життя мільйонів людей на всіх континентах. Сьома пандемія почалася в 1961 році в Південній Азії, в 1971 році поширилася на Африку, а в 1991 році – на Америку. В даний час холера є ендемічною хворобою в багатьох країнах.

Є багато серогруп холерного вібріону (Vibrio cholerae). Але лише штами O1 та O139 викликають спалахи. Штам O139 був виявлений у Бангладеш у 1992 р. та зареєстрований лише в Азії. Симптоми хвороб, викликаних цими штамами, однакові.

Фактори ризику — відсутність належного доступу до чистої води та санітарні умови. Типові райони підвищеного ризику передачі холери — приміські трущоби, табори для біженців та інші подібні території з відсутньою інфраструктурою та неналежними санітарними умовами, в т.ч. щодо води.

Профілактика холери включає лікування хвороби, епідемічний нагляд, дотримання санітарних умов і гігієни, покращення водопостачання та вакцинацію.

Доступно кілька вакцин — є і дводозові (з інтервалом у 2 тижні), і однодозові (з можливістю ревакцинації за потреби). Вакцини вводяться через рот. Захист — від 65% до 90%. У ВООЗ є цільовий запас вакцин близько 2 млн доз, які при потребі можуть запобігати епідемії.

Черевний тиф

Тифоїдна інфекція – це захворювання з фекально-оральним шляхом передачі, збудником якого є бактерія Salmonella enterica (серотипи S. typhi та S. paratyphi). Щорічно стається від 16 до 33 млн. випадків черевного тифу, що призводять до 500000 смертей.

У розвинутих країнах хвороба спостерігається здебільшого серед подорожуючих, які повернулися з ендемічних країн. Найвища захворюваність на Індійському півострові. Фактори ризику: відвідування Індійського півострова, Мексики, неякісні санітарні умови, недотримання гігієни.

Прояви хвороби: висока температура (іноді з щоденним наростанням протягом 5-7 днів), тупий біль в лобній ділянці (80% хворих), біль у животі (не є головним симптомом, всупереч загальноприйнятій думці), втрата апетиту, діарея, можливі й закрепи, нудота, апатичний стан; рідше можливі пневмонія, збільшення печінки, селезінки.

Підозру повинно викликати тривале підвищення температури тіла без змін лейкоцитів крові у осіб, які повернулися з ендемічних регіонів. Діагноз підтверджується бактеріологічним дослідженням крові.

Антибіотикопрофілактика можлива з урахуванням ризиків на ендемічних територіях.

Зараження відбувається через шлунково кишковий тракт. Щоб викликати хворобу, потрібно 1 млн. бактерій. Знижена кислотність шлункового соку (через хвороби або препарати) здатна допустити хворобу через потраплянна вже 1000 бактерій. Вакцинація проти черевного тифу підвищує цей поріг до 1 млрд. бактерій.

Сьогодні існує 3 типи тифоїдної вакцини: жива атенуйована оральна вакцина, кон’югована капсульна вакцина та вакцина з капсульним Vi-полісахаридом. Мета-аналізи не виявили жодних змін ефективності цих вакцин для подорожуючих.

Тифоїдна вакцина не захищає від паратифу.

Японський енцефаліт

Викликається флавівірусом (група вірусів жовтої лихоманки, лихоманки денге, лихоманки Західного Нілу), поширюється комарами Culex. Після зараження кількість вірусів у крові людини недостатня для передачі наступним комарам. Тому вірус циркулює серед комарів, свиней, водоплавних птахів. Захворювання зустрічається переважно в сільській місцевості біля цих домашніх тварин та птахів.

Перший випадок був зареєстрований в Японії в 1871 році. Японський енцефаліт є основною причиною вірусних енцефалітів у Азії, викликаючи близько 68 тис. випадків та близько 15-20 тис. смертей щорічно. Великі спалахи виникають кожні 2-15 років. У сезон дощів разом із зростанням популяції комарів посилюється і передача вірусу японського енцефаліту.

Симптоми японського енцефаліту проявляються нечасто, буває легка форма хвороби. Але в 1 з 250 випадків хвороба проходить у важкій формі, має показник летальності 30%. Клінічно проявляється підвищенням температури тіла, головним болем, ригідністю м’язів потилиці, дезорієнтацією, комою, спазмами, конвульсіями, спастичним паралічем та можливим фатальним наслідком. Серед 20-30% постраждалих залишаються когнітивні, поведінкові, неврологічні проблеми, наприклад, параліч, періодичні конвульсії, втрата мови.

У 24 країнах Південно-Східної Азії та Західної частини Тихоокеанського регіону існує передача японського енцефаліту та потенційна загроза для 3 млрд. осіб.

Етіотропного лікування не існує, тільки симптоматичне.

Проти вірусу японського енцефаліту існує ефективна вакцинація. Ендемічним регіонам рекомендується включати її у національні календарі щеплень.

Ведеться епідемічний нагляд за сиптомами, можливий лабораторний контроль крові.

Особам, які збираються в ендемічні щодо японського енцефаліту регіони, потрібно дотримуватися заходів обмеження контакту з комарами, рекомендується вакцинація.

Існує 4 типи вакцин проти вірусу японського енцефаліту: інактивовані вакцини на основі клітин Vero, інактивовані вакцини, вирощені на клітинах мозку мишей, живі атенуйовані вакцини, живі рекомбінантні вакцини.

Жовта лихоманка

Викликається флавівірусом, що передається комарами видів Aedes та Haemogogus. Інкубаційний період — 3-6 днів. Перебіг часто безсимптомний. Можливі симптоми: лихоманка, м’язовий біль спини, головний біль, нудота, блювання. Тривалість — 3-4 днів. В деяких випадках протягом 24 год після зникнення перших симптомів виникає друга фаза: ураження печінки і нирок — жовтяниця, потемніння сечі, біль у животі, блювання, а також кровотечі з носа, рота, шлунку. Половина пацієнтів з другою фазою хвороби помирає через 7-10 днів.

Ендемічні регіони: 34 країни Африки, 13 країн Південної Америки. Жовта лихоманка може потрапляти в інші країни. У XVII-XIX ст. зафіксовані випадки завезення жовтої лихоманки у Європу та Північну Америку з підривом економік та численними жертвами спалахів.

Три типи жовтої лихоманки:

• лісова – серед мавп, комарі заражають людей у лісах;
• проміжна – циркуляція через комарів серед мавп та людей, поширені спалахи в Африці;
• міська – перенесення інфекції комарами між невакцинованими густонаселеними людськими популяціями.

Етіотропного лікування не існує, тільки симптоматичне.

Вакцинація — 1 доза на все життя, 0,5 мл підшкірно, доступна з 9 міс. віку (6-9 міс. при високих ризиках зараження). Несприятливі події після імунізації можливі з частотою 0,4-0,8 на 100 тис. вакцинованих. Групи ризику (не щепляться): діти до 9 (6) міс., вагітні (вакцинуються лише при спалахах), важкі імунодефіцити.

В ендемічних районах: при спалахах необхідна імунізація як мінімум 80% населення регіону; планова імунізація дітей з грудного віку; імунізація подорожуючих.

Згідно Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) країни мають право вимагати свідоцтво про вакцинацію проти жовтої лихоманки осіб, які відвідують ендемічні території.

Додаткова профілактика — боротьба з комарами (обробка ларвіцидами водоймищ ендемічних територій та в містах при спалахах жовтої лихоманки). Раніше комарі Aedes aegypti були успішно ліквідовані в Південній та Центральній Америці, але зараз знову заселили ці регіони.

ВООЗ рекомендує кожній країні з ризиком епідемії мати хоча б одну національну лабораторію з можливістю виявлення жовтої лихоманки. Один лабораторний випадок жовтої лихоманки у невакцинованій популяції вже розраховується як спалах.

Реальна захворюваність за різними оцінками перевищує статистику в 10-250 разів. Жовту лихоманку нерідко плутають з малярією, лептоспірозом, вірусними гепатитами, іншими геморагічними лихоманками.

---

1. У клінічному дослідженні щодо профілактики важкої діареї після інфікування холерою ефективність вакцини становила 90% через 10 днів після вакцинації та знижувалася до 80% через 3 місяці після вакцинації. Довгострокова імуногенність невідома. Лікарі, які консультують мандрівників з тривалим або постійним ризиком зараження протягом тривалого періоду часу, можуть рекомендувати ревакцинацію, хоча відповідний інтервал та точна ефективність невідомі.
2. За інформацією про різницю в дозуванні для пацієнтів, що проходять гемодіаліз та пацієнтів з імунодефіцитом, зверніться до лікаря-спеціаліста.
3. Якщо є потенційні тривалі ризики інфікування японським енцефалітом. Точні дані про імунну відповідь на бустерну дозу, введену через 2 роки або пізніше після первинної серії, відсутні.
4. Якщо немовля отримує вакцину перед поїздкою, то друга доза може вводитися вже через 8 тижнів після першої.
5. Ревакцинація менінгококовою кон’югованою вакциною (MenACWY-D або MenACWY-CRM) рекомендується через 3 роки для дітей, які раніше були вакциновані у віці від 2 місяців до 6 років. Ревакцинація менінгококовою кон’югованою вакциною рекомендується через 5 років для осіб, які раніше були вакциновані у віці 7-55 років, і повторно кожні 5 років для тих, хто перебуває під постійним ризиком.
6. Ревакцинація менінгококовою полісахаридною вакциною рекомендується для дорослих віком понад 55 років, які перебувають під підвищеним ризиком, через 5 років після останньої дози. Для дорослих віком понад 55 років, які раніше отримували менінгококову кон’юговану вакцину, або для яких передбачається щеплення кількома дозами (люди з певними станами, наприклад, з аспленією, та певними хворобами), менінгококова кон’югована вакцина є кращою для вибору.
7. Необхідно зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °C; розчиняється у прохолодному розчині, температура якого не перевищує 37 °C.
8. Для дітей віком менше 6 місяців вакцина проти жовтої лихоманки протипоказана з приводу можливої небезпеки. Необхідна особлива увага при вирішенні питання про введення вакцини проти жовтої лихоманки людям віком до 9 місяців або після 60 років. Рекомендується за можливості відкласти поїздки для дітей віком від 6 до 9 місяців у країни, небезпечні щодо жовтої лихоманки; якщо подорож неминуча, рішення про вакцинацію цих немовлят 6-9 місяців приймається лікарем з урахування балансу ризиків зараження вірусом жовтої лихоманки та ризиків побічних явищ після вакцинації. Вік 60 років та більше є вартим додаткової уваги при вакцинації проти жовтої лихоманки, особливо якщо це перша доза вакцини. Частота випадків ускладнень (система пасивних повідомлень) після вакцинації проти жовтої лихоманки, складає 7,7 випадків на 100000 для віку 60 років і старше проти 3,8 на 100000 для всіх провакцинованих.
9. У 2014 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я (Всесвітньої організації охорони здоров’я) прийняла рекомендацію щодо скасування вимоги про бустерну дозу (ревакцинацію) через 10 років відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил станом на липень 2016 року. З того часу міжнародний сертифікат про завершену вакцинацію вважається дійсним протягом всього життя. Однак неясно, коли саме всі країни, які мають вимоги до вакцинації проти жовтої лихоманки, приймуть цю зміну. У лютому 2015 року Консультативний комітет з практики імунізації (ACIP) схвалив нову рекомендацію про те, що одна первинна доза вакцини від жовтої лихоманки забезпечує тривалий захист і є достатньою для більшості мандрівників. ACIP також визначила конкретні групи мандрівників, які повинні отримувати додаткові дози та інші особи, для яких можливе введення додаткових доз.