РЕЦЕПТИ на майже всі ліки? Що відбувається

Квітень 2023 року, війна з московією продовжується. А фармацевтичні вимоги в Україні “вступили в нову епоху”, “зробили революційну зміну”, “реформувалися, але чи на часі” і так далі. Що відбувається насправді?

Про це гудуть соцмережі, говорять ЗМІ. Та й справді, покупцям ліків у аптеці важливо саме це – чи можна і далі купувати щось в аптеці без рецепта.

Але вимоги – не до пацієнтів

Відтепер НСЗУ (Національна служба здоров’я України) вимагає від медичних установ, державних і приватних, щоб всі медичні дії фіксувалися електронно. Державна система охорони здоров’я тепер зможе бачити всі діагнози, які встановлює лікар, всі рецепти, які виписуються, далі заплановані всі аналізи та щеплення – усе буде в системі електронного здоров’я eHealth.

Чи добре це?

Контроль усього – має різні сторони для метафізичного обговорення. Але в медицині контроль – це завжди добре. Плюс мова про державні кошти, а це наші з вами кошти. Держава бере у нас податки та розподіляє між нами по закону, по потребах. Тепер збір даних допоможе потенційно покращувати суспільне здоров’я та економити там, де бути перевитрати.

І в НСЗУ це все було заплановано, розповідалося усім медзакладам, а тепер запроваджується. НСЗУ взагалі дуже хороша структура, започаткована ще МОЗом Уляни Супрун. Кілька разів структуру хотіли адміністративно “хакнути” невиховані політики, але як бачимо, служба працює, кошти державним закладам виплачує, зміни впроваджує. Це вам не совєцкі застої.

До речі, якщо вам не подобається Уляна Супрун – ви дивитеся поверхнево. Вона зруйнувала попередні корупційні схеми в медичній системі. Якщо у старій системі було 10-20% хорошого, це теж пішло в тартарари з 80-90% поганого. Особливо в первинній ланці, далі управлінці помінялися. Пані Супрун пішла проти тих, у кого в голові були думки про “кладіть гроші в кишеню, не все так в медицині однозначно, ще включайте блатняк у машину, зачєм етот ваш укрАінскій” тощо. Такі люди, як пані Уляна, боролися з нашими спільними ворогами ще тоді.

Тому можете думати, що шлейф впровадження законних рецептів у життя – це наслідок саме цих реформ.

Хоча колись рецептів не було. Тоді ж всі жили під солом’яними стріхами, харчувалися лише натуральним, без ГМО, без америки та демократії. Ото часи були. Тоді ж можна було померти від подряпини, укусу бджоли. Тоді ж з купи дітей виживало кілька. Ото часи були. Кріпацтво-рабство.

А ще раніше люди в печерах жили. Тоді теж не було рецептів, лише ритуали, насилля і гнилі зуби.

Що по факту

Нові вимоги з’явилися лише до медзакладів. Відтепер мені, лікарю, потрібно витрачати більше часу на одного пацієнта, щоб додатково виписувати рецепти. Тому на всі рецептурні препарати ви отримаєте рецепт. Електронний чи паперовий.

А от нових вимог до аптек поки немає. Мабуть будуть після війни, побачимо.

(надягає каску)

– Тому аптеки мають право і далі не питати у вас рецепти.

– Що-що? Так рецепти необов’язкові в аптеці?

– Уявіть собі. Необов’язкові, поки воєнний стан. Але фармацевт може і зараз його у вас вимагати. Або не вимагати. А поки в аптеці немає контролю, все залежить від політики конкретної аптеки та особистої позиції аптекаря.
Рецепти законно непотрібні взагалі лише (поки війна) в регіонах активних бойових дій.

– Так закон ж не вимагає в аптекаря питати в покупця рецепт.

– Справа в тому, що рецептурні препарати (а це всі більш-менш серйозні препарати) завжди мали бути по рецепту. По закону. Але ми всі жили в реальності, де ніхто не виконував закони. Ви ще скажіть, що суди мають судити по закону.

(тікає)

Тобто ми й раніше мали жити “за рецептами”?

Саме так. Змін до інструкцій ліків не з’явилося. Нових вимог до виписування рецептів не з’явилося. Рецепти на психотропні та наркотичні засоби були завжди. МОЗ почав вимагати дотримання законів спочатку до антибіотиків, для проби, а зараз на всі рецептурні ліки.

Зараз в пошуковиках багато запитів про рецепт на ліки, особливо на популярні німесил, біфрен, гідазепам, як і на інші протизапальні, снодійні та антидепресанти. Залишаються в тренді рецепти на антибіотики – амоксиклав, азитроміцин, різні цефалоспорини і на більш серйозні ліки.

Загалом система така: рецепти потрібні на ліки, якими можна заподіяти значну шкоду організму. Без рецептів можна купити або відносно безпечні ліки (стандартні жарознижуючі, сольові розчини, судинозвужуючі в ніс, різні креми), або негайно потрібні ліки в обмеженій кількості.

Це ж логічно, чи не так. Можливі варіації, багато обговорень про гормональні контрацептиви. В інших країнах є різні підходи до останніх, побачимо як буде в нас.

Це не вимога ЄС, це наше з вами законодавство. Ну так, ЄС теж не любить, щоб їх майбутні члени не виконували своє ж законодавство.

Постійно говорять за електронний рецепт

Так, у нас дуже цифровізована країна. Якщо у вас закінчаться ліки (якщо вам потрібен їх тривалий чи постійний прийом), вам треба буде новий рецепт від лікаря. Якщо ви в іншому місті і будете зітхати, як в американському чи європейському кіно, що ой, як же бути. Ви зможете звернутися до лікаря онлайн та отримати рецепт в смс. Цей момент значно кращий, ніж в Америці чи “старій” Європі.

Хтось почне “продавати” рецепти онлайн?

Деякі корупційні ризики вирішені електронною системою, однак чи можливі нові?

Дивіться, якщо якийсь лікар у певній клініці буде виписувати в рази більше рецептів, ніж його колеги, з Києва онлайн в Чернігів, Чернівці, Львів, Одесу, Київ і так далі, до нього та його закладу дуже скоро виникнуть питання в НСЗУ. Отак-от, контроль.

Підсумуємо плюси і мінуси рецептів

На мій погляд, є ряд мінусів до рецептів загалом в будь-якій країні:

• Рецепт діє лише до 30 днів (психотропні до 10 днів це ок; та й 30 днів для інших рецептурних ліків це ок, але є пацієнти з хронічними хворобами, яким варто ходити до лікаря не щомісяця). З іншого боку, завжди можна виписати рецепт на таблетки на 2-3-місячну кількість, а пацієнт протягом 1 місяця це купить наперед. Потім через пару місяців на контроль до лікаря. Цей пункт плюс-мінус. В мене дружина – лікар-кардіолог, цей момент з терміном дії рецептів – її “скала для лупання” з дорослими серцево-судинними пацієнтами.
• Збільшення бюрократичної мороки. Електронно – круто, але теж нешвидко. Через брак часу може страждати якість комунікації лікаря з пацієнтами.
• Збільшення черг до лікарів.
• Державні медзаклади недоступні онлайн, як мінімум в суботу-неділю. А деякі лікарі в принципі недоступні (бо нащо ці всі месенджери, пікають-шмікають бляха… треба ж як-раньше – не треба). Це вже питання до вибору лікаря та додаткові можливості приватним медзакладам.

Але є плюси, які корисні для суспільства:

• Уникнення самолікування – загалом корисно. Більшість пацієнтів жахливі само-лікарі, чесно. Як і більшість фармацевтів, які рекомендують “щось” для імунітету.
• Додаткове спілкування з лікарем не завадить здоров’ю.
• Державний контроль призначення ліків лікарями.

Відтепер плануйте візити до лікарів наперед і краще профілактично.

Ніколи не буде пана Енгельгардта, який за вас все вирішує. Тарас Григорович зацінив би.

А якщо люди будуть проти

Ми, люди, завжди опираємося серйозним змінам. Не завжди правильне є зручним. Ті ж маски, карантини, масові вакцинації – незручно. Пристібатися в машині, дотримуватися черги, бути ввічливими з неввічливими людьми – це незручно. Але саме це правильно. Факт широкого та професійного обговорення є маркером здорового суспільства.

Доброго вам здоров’я!