10 причин проти вакцинації

Вакцинуватися чи ні? Мені як дитячому лікарю доводиться спілкуватися про це з пацієнтами. З батьками маленьких пацієнтів.

В інтернеті є чимало ресурсів як за, так і проти щеплень. В цьому дописі спробую коротко прояснити частину причин, через які виникають суперечності. Також додам свої спостереження та умовиводи на основі фактичного стану справ про вакцинацію в Україні.

Здоровʼя та медицина

Ми всі хочемо бути здоровими, ніколи не хворіти. Ваше здоров’я, здоров’я ваших рідних – один із компонентів вашого щастя. Ми бажаємо здоров’я у вітаннях на свята, інколи чуємо “доброго здоров’я” при зустрічі чи прощанні. Це все зрозуміло. Щастя-здоров’я.

А медицина, що ми насправді хочемо від неї?

Від медицини ми хочемо не стикатися з нею

Чому зачіпає вакцинація?

Коли десь збоку йде розмова про щеплення, ви, як випадковий слухач, скоріше всього постараєтеся підслухати. Чому це цікаво?

Тема вакцинації зачіпає усіх, оскільки це захист від інфекцій. А інфекції точно зачіпають усіх. Неможливо ніколи не захворіти тими ж ГРВІ, якщо не жити на безлюдному острові (чи інші способи пожиттєвих карантинів). Адже інфекції не є демократичними, а просто існують як природнє явище. Інфекції постійно поряд. Деякі з них постійно всередині нас. І, до слова, сьогодні ви вдихнете та зʼїсте чимало інфекцій.

Чому вакцинація може викликати недовіру?

Власна думка кожного – це ознака здорового громадянського суспільства та розвитку. Тому будь-хто цілком законно може бути впевненим, наприклад:

1. “Що кір, дифтерія, кашлюк чи поліомієліт вже настільки рідкісні, що є не в усіх навіть країнах, тому точно не стануться в конкретно взятої дитини чи дорослого”.
2. “Що вакцини можуть спричинити ускладнення, до прикладу, аутизм”.
3. “Що діти отримують забагато щеплень одразу в перші роки життя”.
4. “Що консерванти всередині вакцинних препаратів можуть бути небезпечними”.
5. “Що імунітет можна покращити й іншими способами, природніми й натуральними”.
6. “Що вакциновані все одно можуть захворіти”.
7. “Що фармацевтичні компанії та лікарі мають змову з метою фінансової наживи”.
8. “Що лікарі чи держава мали б давати письмові гарантії відсутності ускладнень від щеплень до їх проведення”.
9. “Що довіряти варто родичам та друзям, а не медичним чи державним структурам”.
10. “Що як має бути, так і буде”.

Розберемо кожну думку, а також що з цим усім робити.

Але майте на увазі, що люди, які вже переконані у чомусь, частіше всього ще сильніше вкорінюють власну думку. Про це є навіть окремі дослідження [1, 2]. Мабуть ви маєте ентузіазм до правди, раз вже ви дочитали до цього місця. Розслабтеся та уявіть, ніби ми з вами на м’яких диванчиках, і просто обговорюємо це все за чашкою хорошої кави.

---

1. Про дуже нечасті випадки страшних хвороб

Кір, дифтерія, кашлюк чи поліомієліт вже настільки рідкісні, що є не в усіх навіть країнах, тому точно не стануться в конкретно взятої дитини чи дорослого?

Причини такої точки зору цілком очевидні – ми з вам дійсно не бачили багато-багато дифтерії, багато-багато поліомієліту тощо. Ось вам інше питання: “Чому з середини ХХ століття в світі стало у десятки і сотні разів менше дифтерії, кору, поліомієліту?”

Але ті, хто завзято проти щеплень, часто стверджують, що “не лише вакцини” допомогли зменшити число хвороб, бо є ще гігієна та загальний прогрес інших галузей медицини.

На жаль, не все так гладко. Деякі інфекції, особливо респіраторні, зачіпають людей менше, ніж раніше, але все одно нерідко.

Кашлюк, він же коклюш (з наголосом на “ю”), трапляється дуже часто. Недавно консультував сім’ю, в якій обоє дітей невакциновані, а також мали коклюш пару місяців тому. Якщо для старшої дитини в 4 роки це було дуже серйозним кашлем, то для 2-місячної дитини (якій зараз 8 місяців), це було смертельно небезпечним кашлем. Добре, що обоє таки одужали, хоча молодший хлопчик і зараз покашлює.

Раз на кілька років стаються епідемічні спалахи коклюша. Останній з них був цього року, навесні 2024-го, та зачепив пів світу. Саме тоді й хворіли ці діти, випадок яких навів. А загалом в Україні цієї весни було в 20 разів більше випадків хвороби на коклюш, ніж зазвичай щороку. Так, в Україні було гірше, ніж загалом в Європі.

Хто може заразити маленьких дітей? Не лише інші малюки, але й дорослі. За різними даними, кожний 7-11-й кашель тривалістю понад один місяць у дорослих – це коклюш.

Тепер про кір, в Україні він зробив епідемію в 2018-2019 роках. Понад 200 тисяч хворих (підтверджений кір), понад 150 смертей.

Чи були в мене пацієнти з коклюшем? Так. З кором? Так. З епідемічним паротитом? Так.

“Це лише кілька хвороб, від яких є вакцини, інші менш часті”, – сказав би хтось.

Тут відповім, що від таких поширених інфекцій, як вітряна віспа, грип, пневмокок – також є вакцини. На жаль, вони не входять в календар щеплень України, тому і трапляються часто у невакцинованих.

Пневмококова вакцина таки увійде в календар із часом, бо ця бактерія небезпечна й дуже поширена. Вакцинуватися від грипу? Я щороку це роблю, і дааавно не пам’ятаю такої своєї хвороби, що нагадувала б грип (з височенною лихоманкою, сильним кашлем та нестерпним головним болем). Бо хворі на грип приходять до мене сотнями в сезон, дихають на мене, чхають.

---

2. Про можливі ускладнення

Вакцини можуть спричинити ускладнення, до прикладу, аутизм?

Причина такого запиту до лікарів криється в тому, що всі батьки хочуть дитині кращого, і хочуть вберегти від гіршого. Але інші люди, лікарі точно, не хочуть шкоди вам чи вашій родині. Ну хіба що ми були б ворогуючими мафіозними родинами з кіно.

Всі лікарі, які так чи інакше повʼязані з щепленнями, давно знають витоки цієї історії про аутизм та чому його пов’язували з вакцинацією. Можливо, ви вже в курсі, але все ж нагадаю.

В 1998 році такий собі британський гастроентеролог Ендрю Вейкфілд (назвемо його «паном Андрієм», щоб не забулося) опублікував у дуже-дуже впливовому британському науковому журналі «Ланцет» статтю про те, як він дослідив звʼязок вакцини від кору з розвитком аутизму в дітей.

Це призвело до різкого сплеску обговорення в світі. Науковці взялися серйозно досліджувати цю тему.

Хоча всі подальші дослідження з часом показали, що вакцини від кору не викликають аутизм, все ж дослідження пана Андрія було дуже насторожуючим. Ще й опубліковане в одному з провідних медичних видань світу.

Деякі країни думали відкласти вакцинацію дітям раннього віку. В Японії це дійсно зробили – не вакцинували дітей до 2 років. Але випадків аутизму в японських невакцинованих дітей менше не стало. Лише зʼявилася епідемія кору, яка забрала чимало маленьких життів.

Пізніше, в 2004-му, британськими журналістами, а далі й поліцією, була викрита правда. Виявляється, пан Андрій сфабрикував свої дослідження, при цьому отримав кошти від виробника іншої вакцини проти кору, щоб кинути тінь на наявну вакцину від кору. Крім завідомо сфабрикованих результатів, цей гастроентеролог Андрій ще й проводив дітям з аутизмом непотрібні медичні маніпуляції, як от колоноскопія (це шланг-з-камерою в кишечник через задній прохід) та спинномозкова пункція (прокол спинного мозку для отримання рідини звідти). А ще порушив юридичні норми у відносинах з батьками цих дітей.

Ми всі розуміємо, що фармкомпанії не святі, десь конкуренція переходить межі. І деякі лікарі є хабарниками навіть в Британії. Але, самі того не розуміючи, вони кинули тінь не на вакцину від кору, а на всі щеплення. В того лікаря забрали ліцензію, засудили.

А журнал «Ланцет» вперше за понад пів століття своєї історії офіційно вибачився та вилучив статтю як фейкову.

Чи заспокоїло? Лише частково. Вчені все одно продовжили дослідження. Не лише щодо вакцини проти кору й аутизму, а усіх вакцин щодо практично всіх неврологічних розладів. І результати радісні – вакцини точно не провокують порушень неврологічного розвитку дітей.

Додам від себе, що наразі неврологія – найбільш перевірений напрям медицини щодо безпеки вакцин. Все ок, в інших напрямах теж багато досліджень.

І хоч причини розладів аутистичного спектру (РАС) відомі не на всі 100%, щоб точно прогнозувати їх у конкретної дитини, зате, на щастя, аутизм точно викликають не вакцини. Що звісно, радує.

---

3. Про кількість щеплень

Діти отримують забагато щеплень одразу в перші роки життя?

Дійсно, це так. За показаннями – переважна більшість вакцин вводиться в перші місяці життя дитини.

Питання в тому, що сучасні вакцини набагато більш очищені. Одна вакцина до 2000 років могла містити від кількасот до 3000 антигенів, а сучасні – від кількох до кількох десятків антигенів.

Тому, хоч вакцин і стало з часом більше, організм «помічає» їх введення ще менше.

Як я кажу своїм пацієнтам, коли ми чухаємо чистим пальцем собі око, ми отримуємо в десятки тисяч раз більше «імунне навантаження», ніж з усіх вакцин за все життя. А коли дитина грається в пісочниці… та нормально все, хай собі грається.

---

4. Про консерванти

Консерванти всередині вакцинних препаратів можуть бути небезпечними?

Все залежить від кількості. Знову з таки, і старі вакцини були безпечні, але сучасні ще безпечніші.

Ми зʼїдаємо важкі метали в складі лише однієї риби (в раціоні за 1 рік) в тисячі разів більше, ніж можна отримати з усіх вакцин (за життя). Під час виробництва деяких вакцин можуть як консервант використовуватися антибіотики, а їх залишки в мікро-нано-дозах можуть бути і в вакцинному препараті. Залишки кількох молекул непорівняні з кількістю антибіотиків, які можна прийняти в житті як лікування бактерільних інфекцій.

Якщо вас лякає саме слово «консервант», то згадайте, що для тривалого зберігання їжі люди здавна використовують сіль, оцет, пізніше і вакуум. Любите солоні огірочки – слава консервантам.

---

5. В здоровому тілі?

Імунітет можна покращити й іншими способами, природніми й натуральними?

Здоровʼя багатогранне.

Чи корисно їсти свіжі якісні фрукти й овочі? Так, шлунково-кишковий тракт і всі інші органи будуть раді.

Чи корисно загартовуватися? Звісно, тоді можна легше й довше (трохи довше) переносити холод, покращить місцевий неспецифічний імунітет.

Чи корисне грудне вигодовування немовлят? Безперечно, це також, крім ідеальної спорідненості між матірʼю та дитиною, додає захисту місцевому імунітету слизових оболонок.

Але все це, на жаль, ніяк не допоможе покращити специфічний імунітет проти конкретних вірусів та бактерій. Як вже говорилося вище, імунітету наперед не існує від кору, вітрянки і так далі по списку.

Вдихнули цього тижня такий вірус у заразній кількості, не захворієте лише якщо вже маєте антитіла до цієї хвороби. А антитіла будуть або після перенесеної цієї хвороби, або після щеплення від цієї хвороби.

Ще й мають бути в достатній кількості потрібні антитіла. Бо не від всіх хвороб чи вакцин вони пожиттєві.

---

6. А де гарантії?

Вакциновані все одно можуть захворіти?

Так, можуть. Але не ведіться на маніпуляції власного мозку.

Проведемо мисленнєвий експеримент, навіть без уточнення конкретної інфекції і процентів ефективності вакцин.

Візьмемо 100 імунізовантх і 100 неімунізованих людей. Всі вони заразилися інфекцією Х. Звісно, в першій групі хтось все ж захворіє, тому що жодна вакцина не дає стовідсоткового захисту. А в другій групі захворіють практично всі.

До того ж, ви самі розумієте, наскільки проявилась інфекція у вакцинованих захворілих і в невакцинованих.

А якщо в першій групі 100 людей, а в другій 3 людини? Бо це європейська вибірка з якоїсь країни, де майже всі вакцинуються? Тоді заразившись, захворіли б, нехай 3 людини з вакцинованих ста, і 3 людини з невакцинованих всіх трьох. Кличемо антивакцинаторів, вони показують пальцем «3 і 3…», і дивляться на вас, типу робіть висновки.

А якщо перша група 100 вакцинованих, а друга група – єдиний невакцинований? І захворіли ті самі 3 особи з першої групи плюс 1 єдиний з другої. Дивіться на радість антивакцинаторів. Дійсно, в доволі вакцинованих суспільствах може захворіти більше вакцинованих, ніж невакцинованих.

Мозок лінивий, а емоції сприймати легше, ніж будь-які математичні розрахунки.

---

7. Про змову

Фармацевтичні компанії та лікарі мають змову з метою фінансової наживи?

Уявіть, що ви і є цей власник величезної міжнародної фармкомпанії. Ви змовилися з іншими такими ж багатіями, щоб профінансувати дослідження, сфабрикувати докази, налаштувати світ за щеплення. Щоб всі щепилися з народження, а ви рахували б лише гроші, відпочиваючи на одному з ваших островів. Ви можете подзвонити й домовитись про гру в гольф з королем Швеції чи президентом США.

Ви управляєте кількома корпораціями, сотнями тисяч людей на різних континентах. І разом із змовниками, деякі з яких здаються вам масонами, ви платите всім лікарям світу. Не лише якомусь мілкому пану Андрію з Британії, а всім лікарям.

От в парламентах країн постійні сварки, бригадир-будівельник не може змусити своїх менше десятка праціаників вийти на роботу додатковий день, а вашій «команді хитрих і жадібних володарів» все таки виходить контролювати і маніпулювати мільйонами високоосвічених спеціалістів в усіх країнах.

І ніхто з тих підкуплених лікарів та вчених не проговорився. А ще ви платите їм всім протягом всього їх життя.

Можливо це і правда, немає ж доказів ні за, ні проти.

Наприкінці допису наведу приклади дійсно існуючих змов.

---

8. Про юридичні гарантії

Лікарі чи держава мали б давати письмові гарантії відсутності ускладнень від щеплень до їх проведення?

Це було б прекрасно. Тому що «ми всі знаємо», що державі все одно на одне чиєсь життя, державу цікавить лише колективне здоровʼя.

Лікарів теж інколи вважають винними в багатьох гріхах. «Кати в білих халатах», «зарозумілі», «говорили б нормальною мовою», «писанину самі не розберуть» та подібні речі, що виникли не на пустому місці. Лікарі різні, всі люди різні.

Тому було б непогано, щоб лікарі, а краще міністерство охорони здоров’я, давали гарантії: станеться щось страшне із здоровʼям вакцинованого пацієнта протягом певного юридично визначеного часу після вакцинації, тоді, будьте ласкаві, компенсацію. Тоді люди більш охоче йшли б на щеплення.

Ще було б добре, щоб автосалони давали такі ж гарантії, що на цій машині ніколи не пробʼється колесо, а ви точно не травмуєтесь і не помрете в ДТП.

А ще краще, щоб в магазині давали юридичну гарантію, що ви не отруїтеся купленим у них мʼясом, не вдавитеся хлібом. Тоді люди пішли б охоче в такі магазини.

---

9. Про довіру

Довіряти варто родичам та друзям, а не медичним чи державним структурам?

В Копенгагені був проведений соціальний експеримент. На залізничному вокзалі людина ніби-то губить гаманець і спокійно йде далі. Збиралися порахувати відсоток, скільки гаманців повернуть власникові. І знаєте, скільки повернули? Всі.

Ми не схильні довіряти незнайомцям, а державі тим більше. Ніхто й не просить довіряти свій гаманець, але люди в Україні просто не вірять нікому, крім найближчого оточення.

Так склалося історично. Совєцький союз, наприклад, пропагував доноси та транслював суцільну фонову брехню. Загальна бідність усіх минулих століть завжди призводила до різноманітних афер і схем. Як на рівні вкрасти що не так лежить чи обдурити покупця, так і на рівні владних структур.

Інколи хтось лишається “з носом”. В давні часи, ще за Київської Русі, людина підносила хабар (тобто йшла з “носом” комусь), щоб той високий чиновник вирішив його проблему. Але інколи чиновник відмовляв, і людина “лишалася з носом”. Тобто лишалася з хабарем, який не прийняли, не отримавши запланованого.

А уявіть, якщо в селі сусід за парканом підійде і скаже “псс, іди-но сюди, зараз таке розкажу…” Ви несвідомо будете заінтриговані, хоча б на мить сприймаючи цю інформацію за чисту монету. Або будете вірити сусідові як “експерту” з усіх питань.

Чому так? А колись пани-феодали мав кріпаків. І кому повірив би кріпак? Панові чи такому ж, як він, сусіду-кріпаку? Це риторичне запитання. Адже цілі роботодавця та працівника завжди неоднакові, особливо якщо “роботу” колись не вибирали.

Крім цих жахливих історичних реалій, бували й інші традиції. В середньовічній Україні існували народні віче, і на Русі, і в козаків. Люди в деякі часи могли впливати на рішення князя чи отамана. Це відрізняло українців від московитів ще тоді.

До речі, кремль вкладає дуже багато ресурсів (мільйони і мільярди), щоб ослабити своїх ворогів. Їх методи гібридної війни включають дезінформацію про щеплення у ворожих, як вони вважають, країнах.

У 1980-х роках КДБ проводило операцію “Infection”, стараючись через мережу ЗМІ переконати населення країн НАТО, що ВІЛ-інфекція створена американцями як біологічна зброя. Під час нещодавньої пандемії коронавірусу ФСБ також проводило подібні інформаційні закиди в соцмережах та порталах, що було названо європейськими дослідниками фейків операцією “Secondary Infection”.

Від себе додам, що московська православна церква в Росії закривала храми на карантин, захищаючи власне населення. В той же час в Україні їх патріархат показово проводив служби, всупереч державним рекомендаціям. Українців вони й тоді старалися наражати на смертельні ризики.

В твіттері, який давно популярний в англомовному світі, росіяни (а саме групи “ольгинських ботів” євгена пригожина) створювали мережі аккаунтів, що пропагували антивакцинальні теми в Америці та Європі.

Те, що Україна останні десятиліття постійно в топ-3 найменш вакцинованих країн, не лише генерувалося історично зсередини, але й підігрівалося фінансовим вливаннями з країни-агресора.

Ось, до речі, цікава статистика 2018 року, де зображені відсотки тих, хто вірить у безпечність вакцин, залежно від населення кожної країни:

Коли чуєте інформацію проти щеплень в Україні, вона лунає з найбільш антивакцинальної країни світу.

Майте це на увазі!

Під тиском антивакцинвального суспільства руйнується не лише довіра до щеплень, але й створюється образ “звичайних батьків”, які скоріше всього не вакцинували дитину.

Якщо ви – молода мама чи тато, і в колективі вашої дитини більшість невакциновані; якщо на вакциновані сім’ї інші батьки дивляться косо – ви можете піти спільним шляхом.

Адже стандартом однієї країни може стати те, що в усіх інших країнах являється маргінальним.

Цікаво ще про інший медичний “стандарт”. В одних країнах більшість людей після смерті стають донорами органів, в інших – не стають. Все залежить лише від того, що вважати стандартом, який прийняла конкретна держава.

Якщо в країні прийнято законодавчо, що всі люди є донорами, якщо за життя не напишуть письмову відмову – в такій країні дуже багато людей є донорами органів.

Якщо ж країна, як наприклад, Україна чи інші, прийняла законодавчо, що донором органів є лише той, хто дав згоду про це протягом життя (або дали згоду після його смерті рідні родичі), в таких країнах донорів органів дуже мало.

Чому так? А тому що більшість населення планети не витрачає ні години свого життя, щоб прийняти це рішення самостійно і щось там підписувати. Лінь.

Вакцинуватися також лінь. Треба оце ходити, підписувати, колоти, неприємно. Але це ж про ваше чинне здоров’я і життя, а не щось там після смерті.

Just do it!

© Nike

10. Філософсько-логічне

Як має бути, так і буде?

Нам, людям, завжди хочеться вірити в те, що ми дуже впливові. Вірити, що від наших дій багато чого залежить. І тому, наприклад, бабуся відчуває почуття провини, що не закрила вікно, “а дитину схопив протяг – і от, нежить з кашлем”. Конкретно цей випадок, з яким часто стикаюсь як лікар, має порушений причинно-наслідковий звʼязок. Проти вірусних інфекцій ми, як вже говорилося, не дуже впливові (крім каратину і деяких вакцин).

Нежить з кашлем не може виникнути від холоду чи протягу, оскільки виникає лише через зараження вірусом. Однак саме ця бабуся не так сильно розбирається у вірусах, як у відкриванні-закриванні вікон, тому відчуває провину. Дарма.

З іншого боку, дехто вірить, що ми ні на що не можемо вплинути взагалі. Що все відбувається “не просто так, а як і мало статися” – так званий теологічний детермінізм.

В давні часи, які мають на нас дуже сильний вплив, люди сприймали незрозуміле як прояв божественної сили. Блискавки, неврожай, нашестя чуми, життя та смерть – все божа справа. Пантеони богів. Пізніше монотеїстичні релігії або релігії без богів, як от буддизм. Останній, наскільки я розумію, трошки відрізняється, бо каже, що ми можемо “впливати на свої наступні життя”. І то добре.

Але такими роздумами можна піти дуже далеко. Якщо все буде, як і має бути, то за тебе вже все вирішено. А якщо все вирішено, навіщо робити щось, навіщо прагнути до чогось? Сиди-мовчи-працюй, а там зверху розберуться… Не висовуйся… Ініціатива карається… Насправді, все хороше, що є в світі, зробили люди, які точно не керувалися такими поняттями.

Ви можете впливати на своє здоров’я

Там, де це можливо

Вчасний прийом ліків при наявності хронічних кардіологічних станів дасть вам багато років повноцінного життя. Бо “буде, що буде” при кардіопатологіях рівноцінне “буде інсульт чи інфаркт”.

Будьте обережні, вас може зачепити інше логічне упередження. Якщо станеться реакція на щеплення – температурна чи місцева реакція на 2-3 дні, а це буває в 10-15% випадків залежно від вакцини, це допустимо, нестрашно, безпечно… Але ви можете мучити себе почуттям провини. Дарма, як та бабуся з вікном.

Ви винні лише в тому, що знизили ризики зараження страшного захворювання в 50-100 разів – з 1:10000 до 1:1000000. А ризики важкої хвороби – в десятки тисяч разів (наприклад, з 1:10000 до 1:100000000 – там вісім нулів). Інколи ви дійсно круті та впливові. А невеликі шанси безпечних реакцій – невелика плата за такий ефективний вплив.

Треба докласти деяких міні-математичних зусиль (а мозок лінивий) та постаратися відкинути історично-суспільні впливи (а мозок “зашорений” цим застарілим legacy) – лише тоді буде легше приймати рішення, які позитивно вплинуть на добре здоров’я. Чого вам і бажаю!

Сцена після титрів

Здається, забув написати про такі причини відмов від щеплень, які вважаються основними:

• Неповне розуміння того, що таке вакцини і як вони працюють.
• Недовіра до медицини, віра в інші, альтернативні способи підтримання здоров’я.
• Страх уколів.

Якщо ви не впевнені, як працюють вакцини, яка їх безпека та ефективність, і при цьому не є спеціалістом у цій галузі, тоді все нормально, ви й не мали це знати. Проконсультуйтеся у спеціаліста. Але не забувайте про ступінь антивакцинальності України, потрібні адекватні доказові спеціалісти, а не гомеопатично-аюрведичні.

Про недовіру до медицини і був цей допис. Якщо не з усім розібралися, збережіть закладку та перечитайте пізніше. Чи підпишіться на мої соцмережі, не губіться в інтернетах.

Якщо боїтеся шприців та уколів, то не знаю людини, яка б їх любила. Плач дитини при щепленні точно не радує. Але ми не маємо піддаватися короткочасним емоціям, поки є безпечні способи захисту від страшних інфекцій.